Засідання педагогічної ради

Дата: 20.10.2023 15:47

Кількість переглядів: 314

Порядок денний педагогічної ради

19.10.2023

ПРОЕКТ РІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ від 19.10.2023Р

По 1 питанню

Про самоосвіту  педагогічних працівників.

Постійно проводити самоосвіту педагогічних працівників

САМООСВІТА ПЕДАГОГА ЯК СКЛАДОВА ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

В умовах децентралізації системи професійної освіти значно підвищуються вимоги і до педагогічного працівника закладу професійно-технічної освіти. Сьогодні стає очевидним, що розвиток конкурентоздатного випускника неможливий без сучасного, інноваційного педагогічного працівника, який здатний успішно вирішувати проблеми підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, який усвідомлює значення професійної освіти на нинішньому етапі розвитку суспільства і має відповідну підготовку для здійснення такої діяльності в нових умовах функціонування закладів професійної освіти [2]. Означене зумовлює необхідність врахування якісно нових вимог до педагогічного працівника, зокрема: високого рівня теоретичної та практичної підготовки, обізнаності у психолого-педагогічних засадах організації професійної підготовки в професійно-технічному навчальному закладі, вільного володіння інформаційними технологіями навчання тощо. На жаль, сучасний педагог професійної школи неспроможний формувати мотивацію до зміни стереотипів мислення в учнів, майбутніх професіоналів [7]. 

Традиційні стилі й методи викладання вже застаріли, не дають змоги молоді розвивати свої здібності. Модель педагогічного працівника передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, перебувати у творчому пошуку. Професійна некомпетентність є значним недоліком в будь-якій професії, оскільки вона є причиною претензій та нарікань. Труднощі найчастіше виникають через зовнішні чинники [1]. Вони залежать від рівня компетентності педагогічного працівника, а отже – від його освітньої та моральної підготовки до педагогічної роботи, його ставлення до обраної справи та рівня професійної придатності.

У цьому сенсі особливої актуальності набуває прагнення педагогічних працівників професійних навчальних закладів до самоосвіти, саморозвитку та самовдосконалення. Самоосвіта визначається досвідом та індивідуальною здатністю людини, її прагненням до безперервної самоосвіти й самовдосконалення, творчим ставленням до справи. Важливою є також здатність до саморозвитку, тобто створення нового не тільки в навколишньому світі, а й у собі [6, с.19]. 

Педагогічна самоосвіта – це цілеспрямована самостійна діяльність педагогічних працівників з поповнення і вдосконалення своїх психолого-педагогічних і методичних знань та їх творчого використання у процесі практичної діяльності [3]. Слід наголосити, що готовність самостійно здобувати необхідну інформацію, структурувати її та передавати є однією з найважливіших професійних компетенцій спеціаліста будь-якої галузі [4, с.188].

  Проведене анкетування визначення рівня самоосвіти серед  викладачів та  майстрів виробничого навчання професійних навчальних закладів визначило: більшість респондентів вважають, що для забезпечення якісного навчання їм не вистачає знань з основ психології – (60,5 %), навичок володіння новими педагогічними та інформаційними технологіями –  (18,6 %), а також умінь вчити учнів розмірковувати, аналітично мислити, систематизувати й узагальнювати вивчене –  (12,7 %) [5]. У своїй педагогічній діяльності  (17,4 %) з опитаних взагалі не використовують Інтернет-ресурси. Тільки (38,3 %) особи використовують інновації. Практично всі працівники користуються традиційними методами проведення уроку. Тільки  (4,7 %) педагогічних працівники хотіли б займатись науковою діяльністю, а  (32,6 %) вважають, що в цьому немає потреби. (74,4 %)  оцінюють рівень готовності самостійно навчатися та здобувати знання середнім.  (14 %) респондентів взагалі не здійснюють самоосвітньої діяльності. В основному здійснюють самоосвіту епізодично без системи  (75,6 %). Для здійснення самоосвіти педагогічним працівникам не вистачає вільного часу – (51,2 %), стимулювання до творчості, науково-дослідної та експериментальної роботи – (46,5 %), доступу до необхідної довідкової та методичної літератури з допомогою мережі Інтернет –  (29,1 %). Стан особистої самоосвіти 28 педагогічних працівників оцінюють на 5 балів, що складає 32,6 % за 10-ти бальною системою. Але разом з тим, опитані вважають, що більш якісну роботу можливо отримати за рахунок підвищення кваліфікації та цільових курсів, які дають змогу: покращити рівень професійних знань – (89,5 %), поспілкуватись зі спеціалістами – (75,6 %), розширити кругозір –(45,3 %). Із (86 %), які займаються самоосвітою, в  (94,6 %) відбулись позитивні зміни у професійній компетентності під впливом самоосвіти. При визначенні характеристики педагогічного працівника абсолютним пріоритетом у респондентів є: знання та вільна орієнтація в сучасних підручниках, методичних посібниках – (82,6 %); глибоке знання наукових основ курсу – (100 %); використання власних методичних розробок – (76,7 %); уміння ясно викладати складні питання – (72,1 %); уміння працювати з молоддю – (94,2 %); володіння комунікативними навичками –  (69,8 %). Необов’язковими складовими в роботі педагогічного працівника респонденти вважають систематичне проведення наукових досліджень –       (79 %) та підготовку науково-методичних публікацій –(88,4 %). Отже, об'єктивною стає зміна традиційних цінностей: конфлікт між стереотипами, що склалися, і запитами сучасної молоді примушують педагогічних працівників задуматися про цілеспрямований розвиток професійної компетентності й на цій основі цілеспрямовано «творити» самого себе. Самоосвіта педагога не повинна зводитись тільки до відновлення знань, які він здобув під час навчання у вищому навчальному закладі. Йдеться про ознайомлення з інноваційними педагогічними та психологічними дослідженнями, новітніми технологіями виробництва, пошук нових напрямів у методиці й організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що спричиняють труднощі у практичній роботі. Основними шляхами удосконалення професійної компетентності педагогічного потенціалу професійних навчальних закладів можуть бути [5]: - курси підвищення кваліфікації при закладах післядипломної педагогічної освіти; - екскурсії, стажування на провідних підприємствах, де здійснюється підготовка до оволодіння професійними навичками роботи з новою технікою та технологіями безпосередньо на робочих місцях; - виставки, конференції, семінари різних рівнів, вебінари освітньої мережі Microsoft, робота в творчих групах експериментальних майданчиків. Результати самоосвіти можуть бути представлені як традиційними способами, так і інноваційними та науково-методичними. Способи узагальнення результатів самоосвіти. Слід пам’ятати, що реалізація системи самоосвіти повністю залежить від самої особистості педагогічного працівника: сили його характеру, рівня розвитку інтелектуальних здібностей, рівня креативності, який полягає в здатності приймати нестандартні рішення, висловлювати оригінальні ідеї, швидко знаходити вихід із проблемних ситуацій. Не зайве пам’ятати, що навчати творчості вчителя можна і необхідно, але формувати свій стиль може лише сам учитель, збагативши себе як особистість, розширюючи свій світогляд, виховуючи свої почуття.

Література: 1. Руда О.Б. Компетентність та самоосвіта. / О.Б. Руда [Електронний документ]. Режим доступу: /file:///C:/Users/Desktop/kompetentnist_ ta_samoosvita_pedagogavistup.pdf.

2. Сергеєва Л.М. Конкурентоздатність як ознака професійної компетентності педагога /Л.М. Сергеєва. // Теорія та методика. 

« повернутися