ІСТОРІЯ ГОЛОДУ
📜Обласний проєкт «ІСТОРІЯ ГОЛОДУ»у рамках Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»)
✅Рій «Патріот» куреня імені Петра Власюка
✅Пошуковий проєкт 🔰«САМСОН БАЧИНСЬКИЙ – герой села Сабадаш»
🌾Ризикуючи життям, у часи голодомору голова колгоспу села Сабадаш, Жашківського району, Черкаської області, САМСОН БАЧИНСЬКИЙ урятував дві тисячі селян.
🌾Перший урожай жита голова колгоспу не здав державі, а роздав селянам. 480 дворів через це змогло пережити голодні роки. І це в селі, яке до Жовтневої революції було найбіднішим у Жашківському районі, адже на душу населення припадало найменше орної землі, й то на горбах і болотах. Із уст в уста люди передають цю історію в інших містах України та за кордоном. Якщо раніше людей міг урятувати тільки шматок хліба, то зараз лише пам’ять. Але досі не всі знають, що було, як люди жили і рятувались від голодної смерті. Завдяки Самсону Бачинському, є сьогодні на карті Черкаської області село Сабадаш, а багато людей завдячує йому своєю появою на світ.
🌾1932 рік. Перший рік страшного голодомору. Тисячі черкащан не мають що їсти. Голова колгоспу с. Сабадаш Самсон Бачинський вирішує врятувати селян і здає державі сире зерно, знаючи про те, що його все одно не приймуть. Зерно повернули. Самсон Бачинський роздає його селянам. І незабаром він за це поплатився. Його засуджують на 10 років.
🌾Свідки голодомору з Сабадаша пригадують, що в ті важкі роки було посаджено багато капусти, огірків. А Самсон Бачинський замовив у Жашкові великі діжки. Жінки насікли капусти, насолили огірків. Зорієнтувавшись, що голод неминучий, соління закопують на колгоспному подвір’ї. Люди, які працювали в колгоспі, з поля йшли на колгоспний двір. А там куховарка варила суп, баланду. Капуста, морква, яка картоплина попаде, жменя пшона чи іншої крупи. І люди мали змогу там поїсти. Мало хто знає й досі, що Самсон Бачинський організував чоловіків, вони заховали хліба, пшениці, жита, проса в Сабадаш. А комнезамам (організації бідняцьких верств селянства в УРСР, дітище керівництва українських більшовиків, діяли 1920-33 рр. – ред. «ВЧ».) наказав, мовляв, туди не йдіть трясти. А потім уночі тихенько варили їжу й годували людей із Сабадаша. Пізніше знову мішок чи два дасть селу, щоб люди не пропали з голоду. Люди вмирали, але їх було значно менше, ніж в інших селах. Мешканці сусідніх сіл: Кищенців, Охматова, Одая, Хижні, Вороного – на паромі перебиралися до Сабадаша, аби обміняти одежину, посуд на їжу. Люди з Кищенців дуже довго сердилися на сабадашців. Бо у Сабадаші багато їхніх людей загинуло. Усіх урятувати просто не могли.
🌾У голодомор листя лободи їли, цвіт акації. Переморожену картоплю шукали. Їздили за Бузівку на став і шукали коріння рогози. Найбільшою розкішшю була маляса, відходи з буряків. Хто принесе з цукрозаводу, а він за 12 км від села, то смакували.
☑️Після засудження Самсона Бачинського на 10 років сабадашці негайно зібрали сходку. Вирішили добиватись помилування.
Відсидівши два місяці у Жашкові, Самсон Бачинський повернувся до рідного села і продовжив у ньому головувати.
#Голодомор
#Історія_Голоду
#ЧОЦНПВ
#джура_2025
