Співець душі народної
Співець душі народної 
25 листопада виповнюється 185 років від дня народження класика української літератури Івана Нечуя-Левицького, який незважаючи на тотальну заборону української мови, був чи не єдиним на той час, хто протистояв русифікації та плекав рідну мову в душах українського народу.
Батьківщина Нечуя-Левицького – Черкащина, шевченкова земля, оспівана в думках і піснях. Земля цього краю – поетична і легендарна.
Тому немає нічого дивного в тому, що Іван Семенович через усю свою творчість проніс трепетну любов до свого краю, до його природи і людей. Ця земля визначила тематику більшості його реалістичних та історичних творів, дала майбутніх героїв, звідси він черпав могутній заряд натхнення, якого йому потім вистачило на все життя. 
Напередодні цієї дати в ДНЗ «Жашківський АТПЛ» викладачем української мови та літератури Кловак В.П. на засіданні гуртка «Вишиванка» було проведено дискусію на тему «Моральні цінності – запорука щасливої родини», де ліцеїсти визначали, що таке родина, яке значення має сім’я в житті кожної людини. На основі прикладів з твору «Кайдашева сім’я» та власних спостережень з’ясовували причини, які заважають гармонійним стосункам у родині, знаходили шляхи виходу з конфлікту. Ліцеїсти, формулюючи та обґрунтовуючи свою точку зору, обговорювали наступні дискусійні питання: як уберегти родину від руйнування; проблеми сучасної сім’ї. Визначали моральні цінності, риси особистості, які забезпечують гармонію у родинних стосунках.
Результатом роботи став спільний висновок ліцеїстів про те, що сім’я то – окремий, особливий світ, де панують свої традиції, свята, пам’ять. Щаслива родина – це велика праця душі, розуму й серця. Та мудрість її і благополуччя насамперед залежать від мудрості батьків. Недарма ще давньогрецький філософ Демокрит казав, що розсудливість батька є найдієвішою настановою для дітей. Так має бути. Але нині, на жаль, не завжди так є. Проблеми батьків і дітей – вічні. Але спільне те, що кожне наступне покоління повинне навчатись у попереднього. І якщо люди розумні, не будуть проявляти своїх амбіцій, а братимуть з літератури минулого все добре, перевірене життєвим досвідом, то й помилок у житті кожного буде менше. Наша доля, доля наших батьків у старості та наших дітей, а водночас і майбутнє України залежить від нас самих. Тому учімося бути відповідальними і як діти, і як батьки, а література нехай нам у цій самоосвіті завжди допомагає.
